У XVI столітті село належало до українського роду Білостоцьких, а у XVII столітті - до Гулевичів. У 1636 році земський писар, а потім перемишльський єпископ Семен Гулевич заклав тут православний монастир. На межі XVII та XVIII століття настоятелем монастиря був один з найвидатніших іконописців Йов Кондзелевич (1667 - біля 1740). У XVIII ст. тут мали літню резиденцію луцькі уніатські єпископи. У 1776 р. у монастирі було засновано школу та василіанську семінарію. Після ліквідації унії у 1839 р. монастир було зачинено, а монастирський храм замінено у православну парафіальну церкву. У 1843-1863 рр. тут діла православна духовна семінарія. Руїни монастиря існували ще наприкінці XIX ст.
Пам'ятки
Церква в БілостоціБіля перехрестя доріг у центрі села, поблизу чудотворного джерела здіймається потужний силует православної Свято-Михайлівської церкви, побудованої у 1636 р. Це прямокутна в плані тринефна базиліка, зведена у стилі бароко, з коротким трансептом, п'ятигранною апсидою та двома ризницями. Фасад завершує трикутний фронтон з двома вежами, увінчаними куполами. Більші куполи увінчують дах над нефом і апсидою. У церкві знаходився дуже цінний іконостас з кін. XVII - поч. XVIII ст., авторство якого приписують Йову Кондзелевичу. Після ІІ світової війни іконостас був перенесений до Національного музею у Львові.
Церкви
Легенда твердить, що була в селі Софіївська церква. На жаль, ніхто не знає де, коли і як вона виглядала, адже документів не збереглося.
Церква Петра і Павла стояла на місці старого кладовища, була дерев’яною і гарно оздобленою. Громада села її продала в село Городок.
Церква Святого духа знаходилася в урочищі Скитник. Відомостей про час коли її не стало немає, але відомо, що ще до 1930 року місце її огорожі і фундаменту добре було видно.
Була церква, яка знаходилася по дорозі на Сьомаки. Коли розібрана, невідомо. Є припущення, що під час війни 1812 року. Залишки остаточно розібрані у 1930 році.
В урочищі Пугачівка, а точніше на полі братів Угриновичів, Ксенофонта і Никифора теж колись була церква.
Церква Успіння Богоматері стояла південніше теперішньої Михайлівської. З переказів: цегляна, однокупольна , дуже висока, була у вигляді восьмикутного стовпа. Її ролі була великою, адже з неї оглядали все довкілля, для вчасного виявлення наближення ворогів. Відомо, що при нападі татар, було збито купол і частину стін, розграбовано майно. Руїни стояли до 1846 року, коли через часті випадки калічення худоби падаючою цеглою, солдати її розібрали.
Михайлівська церква 1636 року залложена Семеном Гулевичем, як (монастирська).