Електрична дуга між двома електродами в повітрі при атмосферному тиску утворюється таким чином:

При збільшенні напруги між двома електродами до певного рівня в повітрі між електродами виникає електричний пробій. Напруга електричного пробою залежить від відстані між електродами. Найчастіше, для ініціювання пробою при даній напрузі електроди наближають один до одного. Під час пробою між електродами зазвичай виникає іскровий розряд, замикаючи електричне коло.

Електрони в іскрових розрядах іонізують молекули в повітряному проміжку між електродами. При достатній потужності джерела напруги, в повітряному проміжку утвориться достатня кількість плазми для того, щоб напруга пробою (або опір повітряного проміжку) у цьому місці значно впало. При цьому іскрові розряди перетворюються в дуговий розряд - плазмовий шнур між електродами, що є плазмовим тунелем. Ця дуга є по суті провідником, і замикає електричне коло між електродами, середній струм збільшується ще більше нагріваючи дугу до 5000⁰С - 50000⁰С. При цьому вважається, що підпал дуги завершений.

Взаємодія електродів з плазмою дуги призводить до їх нагрівання, часткового розплавлення, випаровування, окислювання і інших видів корозії.

Після підпалу, дуга може бути стійка при розведенні електричних контактів до деякої відстані.

Відео нижче було відзняте ще коли я навчався в університеті (під час лабораторної роботи "Струм у газах"). Дугу ми спостерігали через ультрафіолетовий фільтр